Партія 011

**

Після повернення в таверну герої написали звіт для імператриці і частково відчиталися Штефану. Зранку їм надійшло доручення відправитися в Крік (місто на околиці Віковічного лісу) куди судячи з записок направився імператор. Шалісса ще з ночі відправилась по особистому дорученню від імператриці, яке  мало б слугувати підтвердженням її вірності короні.

Тим часом всі інші, за допомогою контактів Лекс і за фінансування імператриці винайняли повозку з провожатим що мав відвести їх до кордону лісу.

Ближче до вечора другого дня герої доїжджають до блокпосту. Степ навколо них поступово переходить у пролісок що поступово розростається до масштабів гігантських дерев зі стовбурами до 6 метрів в діаметрі.

Дорога якою вони їхали впирається у підвішену над землею в кількох метрах лачужку що слугує блок постом.

Позаду неї видніється сплетене коріння, що робить дорогу далі можливою лише пішки.

Грок і Карен залазять в лачугу і спілкуються з прикордонниками. Всі разом спускаються до інших членів паті. Ельфи проговорються, що інші імперськи пройшли перед пригодниками. Базова ціна входу 10 золотих, але герої вторговують за 2 з кожного. Ельфи вказують на шлях до Кріку. По тропі потім наліво.

Грок згадує, що він жив в цьому лісі на окраїні, на півдні, де його предки вирубали шматок лісу і створили своє поселення. Малтіріс на шляху падає в вовчу яму і Астра допомагає йому вибратися. Герої знаходять скручені мотузкові сходинки, що ведуть вверх по стовбуру дерева. Висота дерев в цій частині лісу +- 50-60 метрів. Астра буре жменю жолудів і Грок підбирає мухомор.

Малтіріс першим залазить на верх в ельфійське місто Крік, за ним залазять всі інші.Астра запитує в перехожого про де можна зупинитися, а той направляє пригодників до старости/мера міста.

Місто, що висіло в кронах дерев, складалося в основному з дощок і тканин. Двері в більшості круглих дерев'яних будиночках з листяним дахом - замінювали тканинні штори з якогось грубого матеріалу. Деякі будинки були прикрашені квітами, кістками тварин і пір'ям. Дуже рідко траплялися споруди, що не мали однієї або двох стін, так тут виглядали торгові лавки.

Прикраси на будиночках і зелений ліс, виглядали дуже жваво і приємно, чого не скажеш про насторожені погляди і бліді обличчя ельфів навколо. Більшість жителів подчеркнуто молоде. У кожному чоловікові, жінці і дитині, відчувалася неприхована ворожість. Більшість мешканців, були одягнені у вільні темно-зелені або коричневі штани з безліччю кишень, сорочки темних кольорів і куртки кольору листя. Винятком були лише діти, у яких могло бути і різнокольорове вбрання з орнаментами. Але що примітно, навіть маленькі дівчатка тут не носили сукні.

Будинок мера був прикрашений квітами бузку. Ця будівля була більшою за більшість будиночків, і в неї були справжні дерев'яні двері, покриті чимось схожим на лак.

Мер\староста міста це чоловік на вигляд років тридцяти. Темне волосся зав'язане у хвіст, його маска (які носить більшість мисливців у Кріку)  висіла на шиї, а в вусі стирчала дивна спіральна сережка з якогось дорогоцінного металу. Густі брови і без чорні очі. Має маленького сина.

Дібравшись до старости герої розпитують його про інших візитерів. Він говорить, що вони відправилися до архіву. З імперським доступом, герої випитують розташування архіву і направляються туди. Архів знаходиться трохи за містом на землі.

Астра розпитує про свою матір і некроманта якого він шукає, та не дізнається нічого нового.

Хлопчик, що був в домі старости просить Астру принести йому з архіву книжку з легендами про Лорве. Астра додатково дізнається про розташування скелету дракона, який знаходиться в цьому ж лісі лівіше неподалік архіву.

На шляху до архіву Грок потрапляє в силки, та його друзі успішно його звільняють. Архів це мармурова будівля, зі скляними вікнами і дерев’яними дверима.

Прибувши до архіву пригодники зустрічаються з ельфом похилого віку який є наглядачем цієї бібліотеки. Книги усі доглянуті. Минулі візитери сиділи в іншій кімнаті де на диво був пил. Астра переписує легенди про Лорве і робить цих записів імпровізовану книгу. Карен випитує у наглядача збірку анекдотів, але отримує натомість збірку памфлетів. Брін читає книги які вірогідно читали минулі візитери.

Варіс Амер «Дослідження природи магії». Глава 4. Першоджерела магії та згасання магічного потоку.

«... Навіть від мертвого кілька тисяч років дракона відчувається магічний потік. За мірками колегії сила цього потоку відповідає магу вище середнього рівня. Дивно, але не маючи вже магічних каналів в тілі скелет продовжує індукувати манну. Імовірно, сила первинного потоку не згасає, як припускали Хеввет і Тріг, а акумулюється всередині кісток. Перевірити цю теорію на даний момент неможливо, але в якості її підтвердження можна висунути аргументи про  вплив магічного потоку на навколишню рослинність. Так, незважаючи на проходження двох тисячоліть, мох не росте на самих кістках, хоча і щільно облягає гілки, що утримують скелет. Крім цього, на скелеті відсутні тріщини, сліди вивітрювання або вимивання тканин...»

Ріг Нінгель «Драконяча спадщина»

«... Хоча життя драконів залишило безліч слідів, навіть зараз, через кілька сотень років, люди починають забувати про все, що сталося. Найпростіше і найочевидніше, що ми можемо спостерігати, це драконячі трупи. На жаль, отримати доступ можна лише до двох з п'яти драконів – Дервіруму і Арктусу. Сліди інших драконів, навіть зараз вже неможливо знайти. Я вже занадто слабкий старий, і подорож на північ не осилю, а від того зможу дослідити лише Дервірума...»

«...Варто відзначити, що труп дракона розкладається досить повільно. І більша частина ознак гниття відсутня. Замість цього частина тканин повільно тліє. Ймовірно, це через первинний магічний потік, що продовжує розсіюватися від дракона.

Заради експерименту я купив у одного з мисливців пару тушок і розташував їх на різній відстані від трупа. Дивно, але та, що перебувала в контакті з драконом, розкладалася повільніше, не мала запаху гниття і до неї не торкалися комахи, на відміну від другої тушки, яку я розмістив за стінами архіву. Перші ознаки гниття з'явилися на третій день, а ще через пару днів перебувати поруч стало неможливо через запах...»

134 день 712 рік Ера Срібла. Архіваріус Арлен Дейлор.

«Сьогодні вночі піднявся вітер, якого не може бути в цьому лісі. Скло в моїй кімнаті задеренчало, а я, прокинувшись від сну, жахнувся. Здавалося, ніби Дервірум ожив і намагається злетіти. Але як кістки можуть літати? У непроглядній темряві, в завиванні вітру я почув пісню. Жіночий голос співав мовою, якої ніхто досі не чув. Кілька страшних хвилин я сидів на ліжку, слухаючи її. А потім все стихло. Я підійшов до вікна на непевних ногах і побачив світлячки, що стрибали між гілками з легкістю пожухлого листя. Кілька хвилин і вони віддалилися вглиб лісу.

Вранці я розповів голові про те, що бачив. Мене назвали п'яницею і порадили частіше виходити зі свого затхлого архіву. Але пісня, яку я почув, все ще стояла в вухах.